Яку місію ти виконаєш, поки триває твоє життя?

Хвала Аллагу. Мир і благословення Посланцеві Аллага та всім, хто йде за ним.

Всевишній Аллаг говорить — передаємо зміст: «Невже ви думали, що Ми створили вас без мети й що вас не буде повернуто до Нас?» Серед турбот аят повертає до запитання про мету: що робимо зі своїм віком? Яке добро здійснюємо там, де живемо? [1]

Людина може нагадувати мандрівника у великому аеропорту: ресторани, магазини, зручні крісла — він захопився довколишнім і забув про свій рейс. Проблема не в їжі чи відпочинку, а в забутому пункті призначення. Таке й земне життя: у ньому є добрі речі, праця, краса та радість. Користуємося дозволеним Аллагом і знаємо, що це шлях до зустрічі з Ним. Пам’ять про напрямок допомагає поставити все на своє місце, щоб засоби не поглинули мету.

Тому Аллаг говорить — передаємо зміст: «Я створив джинів і людей лише для того, щоб вони поклонялися Мені». Поклоніння не означає відокремитися від життя чи обмежити релігію хвилинами в мечеті, а потім жити без міри й місії. Воно означає знати Господа, жити заради Нього, щоб молитва виявлялася правдивістю слів, піст — стримуванням пристрасті, читання Корану — світлом у рішеннях, страх перед Аллагом — чесністю в роботі, надія на Нього — милосердям удома, а доброчинність — користю для людей. [2]

Батьки, які сідають із дітьми, слухають їхні турботи, навчають молитви й дарують безпеку, виконують довірене. Працівник може обманути, але береже право роботодавця, пам’ятаючи, що Аллаг його бачить, — і теж виконує довірене. Продавець відкрито називає недолік товару, юнак на самоті відмовляється від гріха — обоє роблять віру присутньою в рішенні. Зовні це невеликі вчинки, та вони наповнюють день змістом служіння Аллагові.

Дехто уявляє, що місію має лише той, хто стоїть на мінбарі, став відомим чи очолив великий проєкт. Але твої двері добра є там, де ти перебуваєш: удома, у професії, серед сусідів, у мечеті. Можеш навчити того, що вмієш, допомогти родині, відвідати хворого, підтримати родинний зв’язок чи відкрити юнакові надію. Не обов’язково чекати, доки зміняться всі обставини. Маленьке посильне добро може бути перед нами вже зараз.

Всевишній Аллаг говорить — передаємо зміст: «Ми запропонували довірену відповідальність небесам, землі й горам, але вони відмовилися нести її та злякалися, а людина взяла її на себе». Довірена відповідальність — не далеке від реальності слово. Це серце: чи зберіг ти його від жорсткості, гордині й заздрості? Очі: на що дивишся? Язик: що говориш про відсутніх? Майно: звідки воно й куди йде? Робота: чи виконуєш належно? Дружина чи чоловік: чи є стосунки спокоєм і милосердям, чи стали місцем нарікань і втоми? Діти: чи знаєш, що щодня входить у їхні думки? Чи чують удома про Аллага й майбутнє життя, чи все обертається навколо навчання, зарплати, покупок та екрана? [3]

У Європі змагаються за наш час робота, сім’я, мова й навчання. Роки можуть минати, поки відкладаємо те, що вважаємо найважливішим. Професійний успіх, вивчення мови та стабільність — корисні можливості: прагнемо забезпечити себе й рідних та служити людям. Але перегляньмо міру, якщо кожне збільшення доходу означає ще більшу відсутність удома чи недбалість у молитві. Що здобуваємо й що втрачаємо дорогою?

Згадаймо Хадіджу, нехай Аллаг буде задоволений нею. Вона не стояла на мінбарі, але стала опорою Посланцеві Аллага, мир йому та благословення Аллага, у надзвичайно важливу мить початку його місії. Коли він повернувся з печери Хіра, тремтячи від потрясіння тим, що побачив, вона не промовила порожніх слів, а нагадала йому про його добрі риси. Передаємо зміст її слів: «Ні, присягаюся Аллагом, Він ніколи не зганьбить тебе! Ти підтримуєш родинні зв’язки, допомагаєш безпорадному, даєш нужденному засоби до життя, приймаєш гостя й підтримуєш людей у лихові, що їх спіткає». Такою буває місія: твоя присутність допомагає людям триматися, а рідні й друзі бачать у тобі добро, милосердя та підтримку. [4]

Настане день, коли справи завершаться, людина залишить майно, а з нею залишиться те, що підготувала заради Аллага. Пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав — передаємо зміст: «Коли людина помирає, її справи припиняються, крім трьох: безперервної милостині, знання, яким користуються, та праведної дитини, яка молиться за неї». Це навчає, що добро має продовження: передане знання, виховання, яке плекаємо, пожертва, що допомагає людям. Сподіваємося на прийняття Аллага й не ставимо умовою побачити всі плоди своїх зусиль. [5]

Не знецінюйте посильного. Щире слово може стати причиною покаяння. Розмова із сином — допомогти йому врятуватися від темного шляху. Добра нічна мольба — стати причиною збереження дому. Чесність у роботі — мовчазним закликом до ісламу. А рука, що витирає сльозу нужденного, може бути в Аллага величнішою за безліч слів.

Всевишній Аллаг говорить — передаємо зміст: «Того дня не допоможуть ні майно, ні сини, крім того, хто прийде до Аллага зі здоровим серцем». Бережімо серця, прагнучи залишити добрий слід. Працюємо заради Аллага, а не для того, щоб добром заволодіти людьми чи прив’язати їх до себе. Сподіваємося, що наша допомога підтримає їх в істині, збереже гідність і наблизить до Господа. [6]

Нести довірене не означає контролювати всі результати своїх учинків. Виховуємо дітей, молимося за них, добре спілкуємося з ними, але вони мають власний вибір, а наставництво — в руках Аллага. Щиро допомагаємо людині, але результат може запізнитися чи залишитися невидимим. Відповідаємо за те, що від нас залежить: щирість, мудрість і вчинки. Вчимося на помилках і не обтяжуємо серце претензією на контроль того, що нам не належить.

Для людини, обтяженої хворобою чи старістю, двері добра не зачинені. Їй може бути під силу мольба, слово підтримки чи передання досвіду; а може, вона сама потребує служіння й шани. Не вимірюємо цінність людини її продуктивністю й не навантажуємо тим, що виснажує. Кожен має свої можливості та обставини, а Аллаг знає намір і зусилля. Милосердя — полегшувати одне одному тягар на цьому шляху й дякувати за добро, хоч яким малим воно здається.

Цього тижня обери один повсякденний обов’язок, яким знехтував, і крок, якого зможеш триматися: розмову з дитиною, навчання навички, підтримку родинного зв’язку чи регулярний внесок у добру справу. Почни з того, що маєш, і нехай користь від тебе триває в міру твоїх можливостей.

О Аллагу, благослови наш вік, допоможи виконати довірене, виправ наші серця й рідних. Дай нам залишити добрий слід, який Ти приймеш і який принесе користь Твоїм рабам.

Джерела
[1] Коран, сура «Аль-Мумінун», 23:115. Переклад змісту.
[2] Коран, сура «Аз-Заріят», 51:56. Переклад змісту.
[3] Коран, сура «Аль-Ахзаб», 33:72. Переклад змісту.
[4] «Сахіх аль-Бухарі», хадис 3. Передано зміст слів Хадіджі.
[5] «Сахіх Муслім», хадис 1631. Передано зміст.
[6] Коран, сура «Аш-Шуара», 26:88–89. Переклад змісту.
