Стійте за справедливість, навіть проти самих себе

Хвала Аллагу. Мир і благословення Посланцеві Аллага та всім, хто йде за ним.

Всевишній Аллаг говорить — передаємо зміст: «О ви, які увірували! Будьте стійкими у справедливості, свідками заради Аллага, навіть проти самих себе, батьків чи близьких». Заклик починається з віри, а потім ставить перед тонким випробуванням: чи прагнемо правди лише тоді, коли вона на нашому боці, чи й тоді, коли проти нас? [1]

У цьому аяті йдеться про справедливість і про того, хто дбає про її утвердження та тримається її. Він виховує сталу рису: не бути справедливим лише тоді, коли результат відповідає бажанню, і не змінювати міру зі зміною вигоди. Свідчення заради Аллага нагадує, чийого вдоволення шукаємо, перш ніж думати, кого наші слова розгнівають чи порадують.

Один із найважчих проявів справедливості — визнати власну помилку. За кілька хвилин легко перелічити чужі недоліки, але може знадобитися багато часу, щоб сказати: я був несправедливий до тебе. Душа знаходить виправдання своєму вчинкові й суворо тлумачить такий самий учинок іншого. Коран пробуджує нас від цієї схильності й починає з правди, навіть проти себе.

Працівник запізнюється із завданням і виправдовується навантаженням, а коли запізнюється колега — називає його недбалим. Батько підвищує голос через утому, але не приймає помилки втомленого сина. Ми не заперечуємо відмінностей між ситуаціями, проте чесно запитаймо: шукаю істину чи фразу, яка виправдає мене й засудить іншого?

Далі аят називає батьків і близьких: через любов помилку часом важче побачити. Любимо рідних, шануємо їх і пам’ятаємо їхнє добро. Але любов не дозволяє свідчити про те, чого не бачили, приховувати посягання чи перекладати провину близького на невинного. Підтримати того, кого любимо, — також допомогти йому повернутися до правди й зупинити продовження кривди.

У дитячій суперечці серце може схилитися до молодшого чи ближчого за вдачею, і ми судимо, не вислухавши. У родинному конфлікті слухаємо того, кого любимо, й віримо кожному слову. Тут починається дія за аятом: не поспішати, вислухати, відокремити знане від припущень і дати кожному пояснити подію без приниження.

Допомагає подумки поміняти людей місцями: якби так учинив незнайомий, чи я так швидко шукав би йому виправдання? Якби постраждалим був мій син, чи вважав би я подію дрібницею? Одного цього запитання недостатньо для рішення, але воно виявляє схильність серця й спонукає серйозніше з’ясовувати факти. Упередженість може увійти через щиру любов і прикрасити кривду, якої для себе ми не прийняли б.

Далі Аллаг говорить — передаємо зміст: «Багатим він буде чи бідним — Аллаг ближчий до них обох». Сподівання на вигоду від багатого чи страх перед ним не мають спонукати підтримувати його неправду. Співчуття до бідного не дає права передати йому чуже. Милосердно допомагаємо нужденному й судимо справедливо. Аллаг милосердніший до Своїх рабів і краще знає, що їм на благо. [2]

Один учасник суперечки може краще говорити, знати мову й правила, а інший — запинатися й не вміти викласти свої докази. Красномовність не доводить правдивості твердження, а розгубленість — його хибності. У нашому багатомовному середовищі слід допомагати тим, кому важко висловитися, щоб їхні слова були почуті саме такими, як вони їх задумали.

У сурі «Аль-Маїда» постає інше випробування. Передаємо зміст аята: «Нехай ненависть до людей не підштовхне вас до несправедливості. Будьте справедливі: це ближче до богобоязливості». Йдеться саме про ненависть: вона не має вести до кривди. Аят сури «Ан-Ніса» нагадує, як на нас може вплинути любов, а аят «Аль-Маїди» — як може вплинути ненависть. Кожному з нас це нагадування потрібне, коли судимо чи говоримо. [3]

Можемо не погоджуватися з людиною в релігії, поглядах чи політиці й водночас бути зобов’язаними віддати їй належне. Віддаймо, бо це її право, навіть якщо незгода залишається. Правильне слово може прозвучати від того, кого не любимо: не відкидаймо його лише через ім’я мовця. Справедливість під час гніву найкраще свідчить, що принципи живуть у серці, а не лише прикрашають наші розмови.

Ця міра потрібна й у захисті скривджених. Обстоюємо їхні права, відкидаємо напад на них, але не дозволяємо болю перетворитися на звинувачення кожного, хто належить до іншого народу. Людина відповідає за власні вчинки. Ім’я чи походження не позбавляють її невинуватості. Берегти справедливість у гніві важко, саме тому особливо потребуємо нагадування в такі миті.

Далі аят сури «Ан-Ніса» застерігає від підкорення бажанням, викривлення свідчення чи ухилення від нього. Людина може не збрехати прямо, але розповісти половину історії й приховати половину, яка змінює її сенс. Поширює урізане відео, передає фразу без контексту чи замовчує факт, бо він не підтримує її позицію. Ці ситуації потребують богобоязливості та перевірки себе.

Справедливість не означає негайно виносити судження про кожну справу. Часом найсправедливіше сказати: не знаю, не чув іншої сторони або це потребує фахівця. Коли йдеться про спірні права, обираймо належний шлях, звертаймося до знавців і не замінюймо розмовними вироками перевірку фактів та процедури, які захищають права.

Справедливість — також не збирати всі помилки людини при кожній суперечці. Обговорюємо конкретну зустріч чи зобов’язання, а потім дістаємо десять років конфліктів і закриваємо шлях до розв’язання. Розглядаймо порушене право в межах своїх знань, відрізняймо вчинок від людини й приймаймо виправлення, коли з’являються нові відомості. Так люди матимуть простір повернутися до правильного, а не відчуватимуть, що кожна помилка стане остаточним вироком їм.

Хтось скаже: справедливість коштує дорого, через неї можна втратити схвалення близького чи швидку вигоду. Так, вона потребує терпіння й мудрості, тому Аллаг пов’язав її з вірою та богобоязливістю. Прагнемо лагідності в поясненні, бережемо належну пораду й не розголошуємо того, у чому немає користі. Але не робімо ввічливість прикриттям для замовчування встановленого права.

Почни сьогодні із ситуації у власному житті, яка потребує справедливості. Можливо, це відкладене перепрошення, фінансове зобов’язання, поширена новина чи суперечка, яку розсудив, не вислухавши. Перевір себе, доповни знання й виконай те, що стало зрозумілим. Помилившись, не охороняй помилку гординею: повернутися до справедливості краще, ніж довго захищати себе.

Будьмо справедливими заради Аллага до тих, кого любимо й кого не любимо, коли правда на нашому боці й коли проти нас. О Аллагу, даруй правдивість і неупередженість, очисть серця від пристрасті, допоможи віддавати людям належне й зроби нас стійкими у справедливості, свідками заради Тебе.

Джерела
[1] Коран, сура «Ан-Ніса», 4:135. Переклад змісту.
[2] Коран, сура «Ан-Ніса», 4:135. Переклад змісту.
[3] Коран, сура «Аль-Маїда», 5:8. Переклад змісту.
