Ашура: впевненість у вірі, вдячність і дія

Хвала Аллагу. Мир і благословення Посланцеві Аллага та всім, хто йде за ним.

Всевишній Аллаг говорить у Своїй Благородній Книзі — передаємо зміст: «Коли обидві громади побачили одна одну, супутники Муси сказали: “Нас неодмінно наздоженуть!” Він відповів: “Ні! Зі мною мій Господь, Він поведе мене правильним шляхом”».  [1]

Ашура — один із днів Аллага: день, коли Він урятував Мусу й віруючих разом із ним та потопив фараона і його військо. Коли Пророк, мир йому та благословення Аллага, прибув до Медини й побачив, що юдеї постять цього дня, він сказав — передаємо зміст: «Я маю більше прав на Мусу, ніж ви». Він постив цього дня й велів постити. [2]

Ашура — десятий день місяця Аллага мухаррама. Пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав — передаємо зміст: «Щодо посту в день Ашура, то сподіваюся, що завдяки цьому посту Аллаг простить гріхи попереднього року». Бажано постити також дев’ятого дня. Пророк сказав — у перекладі змісту: «Якщо доживу до наступного року, неодмінно поститиму дев’ятого». Це пора вдячності, коли наближаємося до Аллага й відновлюємо зв’язок зі шляхом пророків. [3] [4]

Коли настає Ашура, ми постимо, дякуємо Аллагу й повертаємося до історії Муси, щоб побачити, чого вона навчає нас у житті. Коран розповідає про Мусу й фараона не для наповнення пам’яті, а щоб ми знаходили дороговказ. Тому Аллаг говорить — передаємо зміст: «Нагадуй їм про дні Аллага». Читаємо, щоб учитися, а не лише знати подробиці. Запитаймо себе: що влада робить із нами, коли ми її отримуємо? Скільки довіри до Аллага залишається в серці, коли страшно? Як говорити про це з дітьми? [5]

Один із найважливіших уроків: життям керують не самі лише засоби, сила чи цифри. Світ звеличує матеріальну могутність і вимірює все грошима, зброєю, впливом та технологіями. Багатьом починає здаватися: хто володіє засобами, той володіє майбутнім. Але щороку Ашура нагадує: над засобами — їхній Господь, над силою — могутність Аллага, над людськими задумами — Його задум.

Вдивіться в картину: перед Мусою, мир йому, море; позаду — фараон із військом, зброєю та жорстокою силою. Супутники Муси сказали — передаємо зміст: «Нас неодмінно наздоженуть!» Ці слова розуміє кожен: так говорить той, хто дивиться лише на видимі обставини, підрахунки й цифри. Та Муса був упевнений в обіцянці й наставництві Господа. Він сказав — передаємо зміст: «Ні! Зі мною мій Господь, Він поведе мене правильним шляхом».  [6] [7]

Саме такого зв’язку з Господом ми потребуємо: серце тримається за Аллага, коли шляхи звужуються; ми користуємося засобами, але не ставимо їх вище за могутність Творця. Муса не залишився нерухомим у чеканні. Він виконав наказ Господа й повів свій народ. Довіра до Аллага спонукає діяти, а не звільняє від відповідальності за дію.

Фараон заявив — у перекладі змісту: «Я — ваш найвищий господь». Муса ж сказав: «Зі мною мій Господь, Він поведе мене правильним шляхом». Один піднісся над людьми й спокусився власною владою, другий — раб Аллага, який черпає в Нього силу й наставництво. Це головна відмінність, над якою історія спонукає замислитися й нас: як поводимося, коли маємо силу, і до Кого звертаємося, коли слабнемо? [8] [9]

В історії фараона Коран показує людську тиранію, коли людина вважає себе вищою за істину й відповідальність. Читаємо її, щоб відкинути несправедливість і перевірити власну справедливість там, де щось від нас залежить: удома, на роботі, у ставленні до слабкого й до того, хто не може відповісти на нашу кривду. Хто ненавидить велику тиранію, нехай остерігається відтворити її риси у своїй невеликій владі.

Коран звертає увагу не лише на тирана, а й на його оточення. Аллаг говорить — передаємо зміст: «Він зневажив свій народ і ввів його в оману, а вони підкорилися йому». Біля цього аята варто зупинитися надовго. Тиранія тримається не лише на тирані: вона живе, коли розум перестає думати, люди зрікаються моральної відповідальності й пливуть за течією, куди б вона не несла. [10]

Коран оберігає нашу справедливість навіть щодо тих, кого ми не любимо. Передаємо зміст: «Нехай ненависть до людей не підштовхне вас до несправедливості. Будьте справедливі: це ближче до богобоязливості». Гнів на гнобителя не повинен вести до кривди невинному, а незгода з людиною — до заперечення її права. Ця міра потрібна нашим словам, позиціям і тому, що поширюємо. В аяті йдеться саме про ненависть: справедливість випробовується там, де душа гнівається й прагне перемоги для себе. Тут починається інша мужність: зупинити несправедливе слово, виправити поширену нами неправдиву звістку, віддати належне тому, кого не любимо. Так виховуємо дітей у силі, яка береже право, та милосерді, яке береже людську гідність. [11]

Один із уроків для молоді й родин: не замінюйте доказ популярністю, а правильність — кількістю підписників. Ми живемо серед людей, співпрацюємо й робимо добро, зберігаючи свої засади та цінності. Юнакові може знадобитися тиха мужність, щоб сказати: я не глузуватиму з цього однокласника, навіть якщо сміятимуться всі.

У Європі нам потрібно, щоб Коран залишався живим у серцях, молитва — присутньою в дні, а віра впливала на рішення. Навчання, робота й покупки можуть захопити нас так, що цей зв’язок непомітно слабшає. Відновлення починається з нового наближення до Аллага, доброго товариства й розмов із дітьми, які допоможуть їм розуміти релігію та знаходити в ній зміст і спокій.

Коли згадуємо страждання скривджених у Палестині та інших місцях, серцю буває важко, людина відчуває безсилля. Не знецінюймо цього болю й не вимагаймо заплющувати очі. Разом із нею відкриймо двері, у які вона може ввійти: мольба, надійна гуманітарна допомога, правдиве слово, підтримка нужденних, справедливість, яка не перетворюється на ненависть чи агресію.

Море перед Мусою було справжнім, як і військо фараона позаду. Та підтримка й наставництво Аллага були величнішими за страх перед людьми. Ми віримо в могутність і справедливість Аллага, але не стверджуємо, що знаємо час і форму полегшення для кожної людини. Випробування може тривати довго. Вірянин і далі покликаний до терпіння, дії та милосердя, просячи Господа допомогти з тим, чого не здатен нести сам.

Постячи в Ашуру, ми поєднуємо вдячність за порятунок із дотриманням настанов Пророка, мир йому та благословення Аллага. Вдячність поширюється й на добре використання дарів. Хто має безпеку, нехай згадає наляканого; хто має наділ — нужденного. Хто може навчати дітей, нехай поділиться з ними цією історією: пророк довіряє Господу, а тиранові не допомогла його сила.

Нехай кожен обере вчинок, який супроводить піст: повернути чуже право, допомогти комусь чи посидіти з дітьми, розмірковуючи над історією Муси. Оновлюємо довіру до Аллага й робимо посильний крок. Переконаність, яка оживляє серце, виявляється у вдячності, дії та справедливості.

О Аллагу, даруй нам тверду довіру до Тебе, вдячність за Твої блага й справедливість до Твоїх рабів. Бережи наші родини, зміцни серця, полегши біди тих, хто страждає, допоможи скривдженим і зроби нас тими, через кого відкриваються двері добра.

Джерела
[1] Коран, сура «Аш-Шуара», 26:61–62. Переклад змісту.
[2] «Сахіх аль-Бухарі», хадис 2004. Передано зміст.
[3] «Сахіх Муслім», хадис 1162. Передано зміст.
[4] «Сахіх Муслім», хадис 1134. Передано зміст.
[5] Коран, сура «Ібрагім», 14:5. Переклад змісту.
[6] Коран, сура «Аш-Шуара», 26:61. Переклад змісту.
[7] Коран, сура «Аш-Шуара», 26:62. Переклад змісту.
[8] Коран, сура «Ан-Назіат», 79:24. Переклад змісту.
[9] Коран, сура «Аш-Шуара», 26:62. Переклад змісту.
[10] Коран, сура «Аз-Зухруф», 43:54. Переклад змісту.
[11] Коран, сура «Аль-Маїда», 5:8. Переклад змісту.
