Коли рветься нитка

Хвала Аллагу. Мир і благословення Посланцеві Аллага та всім, хто йде за ним.

Всевишній Аллаг говорить — передаємо зміст: «Скажи: воістину, моя молитва, моє жертвопринесення, моє життя і моя смерть — заради Аллага, Господа світів».  [1]

Брати й дорогі мої, нині говорять про управління часом, завданнями, проєктами, пріоритетами, різними ролями, навіть про управління на основі цінностей і принципів. Це корисно, і нам воно потрібне. Водночас Коран відкриває ще одне запитання. Не лише: що ти робиш і коли? А й: заради Кого все твоє життя? Яке спрямування об’єднує його частини?

Кожен із нас має багато ролей: батько чи мати, чоловік чи дружина, працівник чи підприємець, дитина своїх батьків, сусід і друг, вірянин у мечеті. Проблема не в кількості ролей, а в тому, що кожна може тягнути в інший бік. Тоді одне життя проживається з розпорошеним серцем.

Тому Коран не говорить, що лише моя молитва — заради Аллага. Він говорить — у перекладі змісту: «Моє життя і моя смерть — заради Аллага». Моя праця — заради Нього, коли виконую її чесно. Моє майно — заради Нього, коли здобуваю його дозволеним шляхом і витрачаю належно. Моя сім’я — заради Нього, коли дбаю про неї з милосердям. Так само й відпочинок та прагнення, коли вони залишаються на своєму місці й не захоплюють серце. [2]

Пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав — передаємо зміст хадиса: «Хто робить цей світ своєю головною турботою, тому Аллаг розпорошить справи й поставить бідність перед очима; а зі світу він отримає лише те, що йому визначено. А хто спрямовує намір до майбутнього життя, тому Аллаг упорядкує справи, помістить достаток у серце, і земне прийде до нього, хоч би й неохоче».  [3]

Замисліться над змістом слів: «Розпорошить йому справи», а навпроти — «Упорядкує йому справи». Спрямувати намір до майбутнього життя не означає покинути світ, роботу чи плани на майбутнє. Справ і турбот може бути багато, та за ними стоїть вища мета, яка впорядковує їх. Працюєш, але знаєш навіщо. Заробляєш, але знаєш місце грошей. Виховуєш дітей, але розумієш, до чого їх готуєш. Навчаєшся й досягаєш успіху, але успіх не стає найвищою метою, а думка людей — напрямком твого поклоніння.

Достаток у серці не означає, що вірянин не сумує чи не втомлюється. Це означає, що заробіток не стає мірою його цінності й метою існування.

Можливо, проблема сучасної людини не в тому, що вона не має цілей, а в тому, що цілей багато, проте немає мети, яка їх об’єднує. Звідси починається розпорошеність.

Людина прокидається з думками про роботу, потім переходить до телефону, повідомлення, новини, відео, порівняння з іншими, страху перед завтрашнім днем. Повертається додому: тілом вона з рідними, а серце десь далеко. За одним столом можуть сидіти четверо людей, і кожен живе у своєму світі.

Сам телефон не є злом. Це засіб, який приносить багато користі. Питання інше: чи я користуюся ним, чи кожне сповіщення вже володіє частинкою моєї уваги? Не кожну новину я маю знати й не в кожну дискусію маю вступати.

Ще небезпечніше, коли розпорошеність торкається наших стосунків з Аллагом. Стаємо на молитву, а з нами прийшли робота, телефон, гроші та проблема. Відкриваємо Коран, читаємо, а серця — деінде. Слухаємо багато уроків, але часом переходимо від одного до іншого, ще не спробувавши застосувати в житті бодай щось із почутого. Можемо стежити за кожною релігійною дискусією й не запитувати себе: з яким гріхом я борюся? Яку рису виправляю? У якому поклонінні хочу бути сталим?

Всевишній Аллаг сказав про Саба — передаємо зміст: «Ми зробили їх оповідями й розпорошили їх ущент». У своєму прямому значенні аят говорить про те, як після спільного життя вони розселилися по різних землях. Та вдивіться в образ: те, що було єдиним, стало розрізненими частинами. У людини буває інша розірваність: розсипаються її час, увага й серце, так що вона майже ні на чому не може зосередитися. [4]

Уявіть намистини вервиці на нитці. Їх багато, але разом вони становлять одну річ, бо їх тримає одна нитка. Оця намистина — моя робота, ця — сім’я, ця — майно, здоров’я, друзі, прагнення, поклоніння. Іслам не вимагає відкинути намистини. Він дає нитку, яка їх з’єднує. У перекладі змісту аята: «Моє життя і моя смерть — заради Аллага, Господа світів».  [5]

А тепер уявіть ті самі намистини, коли нитка рветься: вони падають і розкочуються. Намистини не зникли; зникла нитка. Так і людина може залишатися працівником, батьком, чоловіком, другом, вірянином, мати гроші, проєкти й прагнення, але її життя всередині почало розсипатися. Тут ми краще розуміємо зміст слів: «Розпорошить йому справи» та «Упорядкує йому справи».

Можливо, справа, якої ми потребуємо сьогодні, — знайти нитку. Перш ніж додати нове завдання до переповненого розкладу, варто переглянути своє спрямування: яка з цих справ допомагає виконати наш обов’язок, а яка витрачає життя лише тому, що стала звичкою?

Після цієї п’ятничної молитви обери короткий спокійний час: у мечеті, коли люди розійдуться, на самоті у своїй кімнаті чи в тихому куточку парку. Якщо потрібне обмивання, зроби його неквапливо. Відклади телефон або ненадовго вимкни. Поминай Аллага відомими з передання словами, які тобі доступні, відчуй свою потребу в Ньому й звернися з мольбою. Її зміст такий: «О Живий, о Той, Хто підтримує все суще! До Твоєї милості звертаюся по допомогу. Впорядкуй усі мої справи й не залишай мене самого на себе навіть на мить». Цієї мольби Пророк, мир йому та благословення Аллага, навчав Фатіму, нехай Аллаг буде задоволений нею. [6]

Потім трохи побудь із собою. Згадай: багато з того, заради чого нині виснажуєшся, колись залишиш іншим — дім, гроші, речі, проєкти. А сам підеш один і станеш перед Всевишнім Аллагом. Уяви себе в цю мить не для того, щоб страх паралізував тебе, а щоб відновити міру: що з усього цього залишиться? Що справді варте бути центром мого життя?

Запитай себе: що об’єднує моє життя? Що найбільше розпорошує моє серце цими днями? Я батько, чоловік, працівник, друг, вірянин. Чи це ролі однієї людини, яка має спільне спрямування? Чи я розриваюся між ними настільки, що майже втрачаю себе?

Щиро попроси Аллага: Господи, зосередь моє серце на покорі Тобі, впорядкуй мої справи й допоможи виконати обов’язки, які Ти мені довірив. Тимчасова тривога й велика кількість відповідальностей не означають слабкої віри. Та разом із проханням про допомогу нам слід упорядковувати те, що можемо, і звертатися до тих, хто здатен підтримати нас, коли це потрібно.

Не завжди нам потрібно більше справ, більше інформації чи більше проєктів. Можливо, нам потрібно повернути нитку, яка об’єднує життя, пам’ятати: до Тебе наше повернення, Господи. Усе, що в наших руках, — засоби, а не кінцева мета.

Зміст аятів: «Скажи: воістину, моя молитва, моє жертвопринесення, моє життя і моя смерть — заради Аллага, Господа світів. Немає в Нього співучасника. Так мені наказано, і я — перший із тих, хто підкорився Йому». [7]

Джерела
[1] Коран, сура «Аль-Ан‘ам», 6:162. Переклад змісту.
[2] Коран, сура «Аль-Ан‘ам», 6:162. Переклад змісту.
[3] «Сунан Ібн Маджа», хадис 4105; існад достовірний. Передано зміст.
[4] Коран, сура «Саба», 34:19. Переклад змісту.
[5] Коран, сура «Аль-Ан‘ам», 6:162. Переклад змісту.
[6] Ан-Насаї, «Ас-Сунан аль-кубра», хадис 10405. Аль-Альбані визнав його добрим (хасан) у «Сахіх ат-таргіб ва-т-тархіб», хадис 661. Передано зміст.
[7] Коран, сура «Аль-Ан‘ам», 6:162–163. Переклад змісту.
